ПРО ТЕ, ЧОМУ ХЛОПЦІ ПОЧАЛИ ПИСАТИ ПІСНІ УКРАЇНСЬКОЮ, ЩО ТАКЕ ЛЕЙБЛ ROOKODILL’A ТА ПРО ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ



Червень 2016

На жаль, зовсім нещодавно бітмейкер Сыр покинув лави групи Сальто Назад, але в цьому інтерв’ю він ще присутній як учасник групи.














 Сьогодні – вже наша третя спроба організувати інтервю. Постійно не вдавалось зустрітись усім разом. Питання таке: ви взагалі часто разом збираєтесь?

 Іван (автор текстів, емсі): Всі разом – справді рідко. А так я часто бачусь з Табом, Таб – з Сыром.

 

Чому так?

І: Знаєш, я міг би відповісти: «Далеко один від одного живемо», але ні. Просто у всіх своє життя. Свої клопоти і цейтноти. Я зараз повністю зайнятий запуском лейблу Rookodill’a. Мене вже від нього по-доброму нудить. Я радий, що все нарешті стартує, але ми дуже довго до цього йшли і багато що пережили. Ідея лейблу в нас виникла рік тому – і, уяви, ми весь рік втілювали її. Знімали всім кліпи, працювали над музикою артистів. Стільки всього! Я ось недавно підрахував: витрачено вже більше десяти тисяч доларів. А кожна маленька штучка, відео, сингл потребує ще й стількох зусиль!

Сыр (бітмейкер, саундпродюсер): Краще б собі щось купив (сміється)!

І: Звідси і клопоти. Тому і не бачимось часто. Ми ж дещо реформували групу. Раніше ж як все відбувалось? Ми з Сыром писали пісню і просто приносили її в готовому вигляді Табу: «Ось пісня, ти повинен її заспівати». Таб був у своєму роді вокальним інструментом, але не брав участі в креативі. На другому альбомі Таб уже був більше залучений. Ми так само приносили йому готову музику і текст, але Таб продумував вокальні ходи, свої партії. А в роботі над третім альбомом Таб вже став повноцінним учасником процесу. Таб з Сыром придумують трек, а я вже під нього пишу текст. Не Таб «під мене» співає, а я «під Таба» пишу. Наприклад, наш новий сингл «Не вмію» - це перша пісня, написана Табом. Він від початку придумав її англійською мовою і присвятив своїй дружині Юлі на день народження. Вже потім ми всі троє зробили до неї новий текст. Я особисто хочу, щоб Таб на цьому альбомі був задіяний як можна суттєвіше. Щоб третій альбом групи був як його дитя. Мені недавно вокалістка Яна Соуле дуже цікаву думку сказала: «Людина, яка не сама написала пісню, ніколи не зможе виконати її душевно».

С: Та перестань! Джексону це розкажи. Елвісу Преслі.

І: Я і не кажу, що Таб повинен сам писати текст. Але ми зараз робимо так, щоб ідеї виходили саме від нього. Іншими словами, в нових піснях набагато більше Таба. Я впевнений, що в нього є своя чуйка, про яку він сам не здогадується.

Таб, це принесло для тебе деякий азарт в процес?

 

Таб (вокал, автор текстів): Безумовно! Шалений азарт виникає, коли я чую дещо, що мені подобається. Але ж для мене цей процес є новинкою, тому десь не вистачає активності, десь – професіоналізму. До того ж, я зараз перебрався з дружиною за місто – і дачна атмосфера всі творчі процеси зовсім не пришвидшує. Інтернету немає. Я відрізаний від життя. Сиджу в зарослях. М’яту саджаю-поливаю. 

І: Ну не прибідняйся! Тебе ще концерти, я впевнений, підживлять і запалять. А так, в нас готові два кліпи і півдесятка пісенних начерків. У нового Сальто Назад, я впевнений, почнеться більш активний движ, ніж був у старого. Раніше ми взагалі працювали по схемі DIY, а зараз уже всім буде займатись лейбл.

 

Розкажіть для початку про минулорічну пісню «Сонячна». Здається, вона стала вашим головним хітом після «Риби».

 І: У Львові у неї дикий хайп. 12 радіостанцій Західної України взяли її в гарячу ротацію. Ось тобі історія: ми у Львові недавно знімали кліп. Підходять два п’яних чувака, питають, а хто ми, а що ми. Таб каже, мовляв, група Сальто Назад. І ось ці два синяки починають співати: «Де ти моя сонячна, сонячна». В хостел один зайшли познімати. Там теж питають, для кого знімаєте? Я кажу: «Для Сальто Назад, знаєте таку групу?». І вони відповідають: «Так, звичайно, знаємо. Ви ж «Сонячну»співаєте». Я був дуже приємно здивований. Потрібно доробити її і додати на новий альбом. Я її писав, коли моя дружина Санні плакала. А «Sunny» в перекладі з англійської означає «Сонячна». Це була конкретна історія, коли мені хотілось, щоб Санні не засмучувалась. Я подумав: от би побудувати їй будинок. Не так матеріальний, а будинок як певну гарантію стабільності та того, що все буде добре. Це все на мене нахлинуло – і народилась така пісня документальна.

 

Скажіть, а ось якщо взяти ваших дружин, важко їм жити з такими людьми творчості? У вас же не буває офісного розкладу, коли виходиш з будівлі і живеш нормальним життям.

І: Судячи з усього, непросто.

С: У мене все просто. Влада приходить додому - і я одразу перестаю писати музон. Ми навчились йти на компроміси.

І: Ще б не навчились! Ви вже скільки разом?

С: 12 років.

І: Ну я за 12 теж навчусь (всі сміються). В цілому Санні подобається, чим я займаюсь. Бувають моменти, коли вона вважає, що я перегинаю з творчістю. Я – крайність-мен. Можу по 14 годин на день працювати і забувати про все інше.

С: Я зараз скажу, мовляв, «з музикантами жити просто» -  і вона потім це прочитає і скаже: «Ти що, зовсім офігів?». Ні, ну нафіг. Або навпаки, скажу, що надто важко (всі сміються).

Т Якщо я думаю, як відповісти, щоб моя Юля добре відреагувала, коли прочитає, це означає, все вже не так просто (всі сміються).

 

На щойно випущеному синглі «Не вмію» група зазвучала по-новому. В ній, наприклад, зовсім не бере участі Іван як емсі.

 І: Я вже не буду задіяний як репер. Можливо, на альбому одна-дві моїх фітових появи буде. Ми так вирішили, що в Сальто Назад виконавець тепер один – Таб. А у нас з Сыром – саундпродюсерський дует.

 

Мені здається, на «Не вмію» гурт Сальто Назад відірвався від жанрових привязок, які стримували її раніше.

 І: Ми прийшли до висновку, що потрібно робити популярну музику без будь-яких обмежень. Ми вже не хіп-хоп, ми вже не реггі. Так склалось, що одне лише поняття «поп-музика» в нашій країні дещо викривилось і обросло негативним значенням. Подивись на Захід. Тімберлейк? – Поп-музика. Фаррелл Уільямс? – Поп-музика. Джексон? – Поп-музика. До такої поп-музики прагнемо й ми. Хоча, мені визначення «поп-музика» не подобається. Сальто Назад – це вдале поєднання жанрів. Навіть без визначення «поп». «Поп» - це «популярна». А ми зараз ніфіга не популярні (сміється). Просто якісна музика.

  

Сальто назад знають як групу, яка виконує життєстверджуючу і добру музику. Іншими словами, те, що в хіп-хопі популярністю ніколи не користувалось. Не було думок, що роби ви озлоблено-пацанські пісні, вже давно були б багатими і знаменитими?

 С: Ясна річ!

 І: Просто озлоблені люди – це хто? Це ті, хто мають злобу. Тому в них добре виходить цю емоцію передати. А ми не можемо підлаштовуватись. Це ж творчість!

Т: Підлаштовуватись під жанри і тренди – напевно, легкий шлях. Але ми так ніколи не зробимо. У нас в групі всі надто замудровані, щоб йти легким шляхом.


Питання в іншому: чи не поставили ви самі собі палки в колеса, зробивши такий вибір?

 І: Дивись: якби ми не ставили собі палки в колеса і робили такий музон як Потап, все було б значно швидше. Якщо чесно, я багато пісень пишу на продаж. І зараз на YouTube вже 5 пісень мого авторства набрали більше, ніж по мільйону переглядів. Так ось, я ці пісні так легко писав! Можна було такі ж для Сальто написати – і не ставити собі палки в колеса.

 А ви не думаєте, що молодому артисту потрібно йти на компроміс?

 І: Не можна йти на компроміси. Для мене Сальто – це зона самовираження. Я ніколи не зміг би маніпулювати слухачем і спеціально щось в своїх піснях міняти.


Ось у вас все по-доброму, по-світлому. А не здається, що в світі, який тріщить по швах, в світлі дня сьогоднішнього залишається все менше і менше місця для доброї музики?  

С: Навпаки, така музика в такий час стає потрібнішою.

 І: Пісня про добро і про кохання може стати найпопулярнішою навіть під час війни. Просто вона повинна звучати як хіт. Бути цікавою і не нав’язливою. Я впевнений, що є місце такій музиці, просто не всі вміють таку писати. Мені здається, тематика пісні не визначає її популярність. Вирішальним є, скоріше, те, як ти цією тематикою та інструментарієм користуєшся.


Кліп «Не вмію» зовсім не схожий на попередні відео роботи гурту. У нього є якась історія?

 І: Для зйомки кліпів ми запросили гостей з Ізраїлю. Ми хотіли, щоб ці кліпи виглядали так, як тут не роблять. У пострадянських режисерів досі є скляні стелі, які не дозволяють стрибнути вище себе і дивитись на зйомку вільніше. Ми згадали про наших друзів з Тель-Авіва, студію DVision. Таким чином, зняли два кліпа за абсолютно іншими технологіями і з принципово новим підходом. Ціль виконано. 

  

Вони тільки вам знімали чи іншим артистам Rookodilla в тому числі?

 І: Як директор лейблу я вирішив раціоналізувати час перебування знимальної групи тут, і ми встигли відзняти відео майже для всіх артистів об’єднання.

 

В статуті новоствореного лейбла Rookodilla сказано, що одна із цілей організації – це збагачення української культури. Це такий серйозний заряд. Чи потягнете?

С: Я одразу кажу, що я нічого такого не хочу. Це фундаментально і бундючно звучить, я просто хочу робити крутий музон.

І: Сыр хоче творити, так. А я ось хочу! Хочу збагачувати. Представляти широкій публіці цікавих персонажів, писати цікаві пісні і проводити варті уваги фестивалі в Україні. Вони і без нашої участі, слава богу, відбуваються зараз в країні.

С: Я все одно вважаю, що в дев’яносто восьмому у нас було все крутіше. Згадай «Територію А».

І: І ось мені здається, що зараз насувається така ж хвиля, але вона тільки-тільки зароджується. Почекай трошки. Дев’яносто восьмий наступить через рік-два.

В усіх сенсах, хлопці.

 (всі сміються)

 І: Коли ми півроку турили з Сальто в Китаї, я переосмислив власне ставлення до своєї країни. Час іде і важливо за період життя встигнути зробити щось важливе. Оскільки ми займаємося музикою і народжені в цій країні, то потрібно тут щось розвивати Давати те, що ми можемо. Я знаю, що Україна – суперсильна музично. І в нас є можливість вириватись за рамки пострадянського слухача. Ми можемо конкурувати з європейськими музикантами. У нас є такі фірмачі! Он на джаз-фестиваль, у Львові, недавно приїжджав такий чувак, у якого, по-моєму, близько 10 премій «Греммі». Йому асистували наші друзі-музиканти і абсолютно ні в чому йому не поступались. І таких випадків дофіга. В України взагалі багата музична історія. Українців називають співучою нацією. Просто треба допомогти їй розспіватися.

 

 Відомо, що імена учасників лейблу будуть оголошуватись поступово. А розкажеш, як всі ці люди потрапили на лейбл?


І: В першу чергу, це наближені до мене музиканти, з якими я давно працюю. Оскільки у нас філософія рукостискальних контрактів – ми працюємо без паперів – я зібрав людей, яким сильно довіряю. Музикантів в моєму колі досить – я вибрав найсильніших. Вірю, що все, що відбувається – не випадково. Що всі, хто зараз на лейблі, - це люди, робота з якими принесе плоди. Вони мене як ініціатора надихають. Я сам качаюсь і прусь від музики цих людей, ми підживлюємо один одного.

 

Ок, а що Rookodilla може їм дати? Навіщо їм йти на лейбл?

I: Rookodill’a дає артисту весь цикл аудіо- та відеопродакшна. У нас є ресурси людські – від музикантів то звукорежисерів. Є студія своя, є багато партнерських. Грубо кажучи, все, що може потребувати артист. Комусь потрібне аранжування. Комусь – мастеринг. Іншим потрібно допомогти в написанні музики. Те ж саме і з відео. Високобюджетні кліпи ми, звичайно, дозволити собі не можемо, але свій невеликий відеопродакшн є. Плюс надаємо артисту букінг, сприяємо просування в інтернеті. Команда креативних людей тут така, що сюди кожен захоче йти, але візьмемо ми тільки найкращих.

 

Лейбл – це бізнес-початок. При запуску будь-якої організації повинна бути поставлена ціль, якої, скажімо, хотілось би досягти через рік. Чи є така у Rookodill’a?

І: Моя основна ціль – і я зараз зовсім не ідеалізую – це розвивати музику. А так, так, у нас розписано скількох переглядів на YouTube ми хочемо досягти. Скільки концертів артистам робити. Але не сказати, що це великі цифри. Rookodill’a – це не стандартний лейбл, а певна база для музикантів. Ресурс. В подальшому у мене в планах створити якусь неймовірну студію і нереальний відеопродакшн, яким музиканти, взяті в наш коллаб, можуть користуватись. Я останнім часом спілкувався з великою кількістю професійних музикантів і звукорежисерів. Їм дуже цікава тема допомагати талановитим людям. Як це буде працювати: є музикант, він домовляється, що може користуватись всіма ресурсами, а за це певний відсоток від свого прибутку буде віддавати в фонд Rookodill’a. А наскільки ефективно він буде користуватись нашим ресурсом, залежить лише від його ініціативності і бажання. Таким чином, ми створимо спільноту крутих творчих людей, які роблять спільну справу. Це моя мрія, перші кроки до якої вже зроблені.

 Т: Днями я спілкувався з знайомою, крутою джазовою співачкою. І вона, хоч і постійно гастролює по світу, сказала, що вже втомилась від нашої бюрократичної системи в шоу-бізнесі. Що відносини постійно нечисті, якісь постійні перегляди фінансових умов. Вона почала розглядати варіант, щоб поїхати на ближнє закордоння, тому що серед знайомих є немало музикантів, які там живуть, але продовжують працювати з Україною. Вона каже, що на кордоном музикантів набагато більше цінують. Створюють їм всі умови для творчості. Тут я спитав: «А як же ти можеш розвивати українську музику, перебуваючи за кордоном? Бачиш, є такі люди як Ваня, які прагнуть розвивати це тут, на рідному чорноземі. Він змінює всю систему, до якої музиканти звикли в Україні». Вона мене слухала-слухала і сказала, що завжди про таке мріяла. Каже, що загорілась ідеєю зробити якийсь новий проект і принести показати його Вані. Тому на новину про появу Rookodill’a багато музикантів відреагували з інтересом. Не їхати кудись, а розвивати нову систему взаємостосунків у себе в країні – це важче, але це більш «тру».

 

 Таб, після перегляду кліпу «Не вмію», не можу не спитати: де ти так навчився танцювати?

 Т: Це все роки молодості. Наше покоління майже завжди починало свій шлях в хіп-хопу і з брейкдансу. Я ходив в школу Traffic Jam. П’ять років, напевно, займався. А потім перехідний вік – і я з’їхав уже в інші «секції», ось. Потім я повернувся в хіп-хоп – але вже в якості музиканта. Але брейк мені дав базу: почуття ритму, вміння джемити. Коли я зараз бачу бі-боїв – це моя слабкість. Він крутить на всю, біт рубає – у мене просто шалено починає битись серце. Хочеться відразу ввірватись в коло і роздати всім. Але я вже, звичайно, не той (сміється). Навички пройшли, зате безмірна повага залишилась на завжди.


Хто танець в кліпі ставив?

І: Це була чиста імпровізація. Ми зробили дублів, напевно, 10 – і він в усіх по-різному танцював. Ставився тільки фінальний танець, який Таб з Сандрою танцює. 

Т: Коли ми з друзями збираємось на тусовки, я люблю під музику танцювати шалено. Придурюватись.

І: З кліпом взагалі дика ситуація сталась. Тих, з ким знайомий Таб, його вихід в кліпі рве на шматки. А тих, хто його не знає, танець вганяє в ступор. Людям до кінця не вдається прочитати, приколюється він чи він – фіговий танцюрист, який дуже старається. Так ось, відповідаєм раз і назавжди: просто наш Таб – фіговий танцюрист (сміються).

Т: Це ж особливість класного артхауса, коли фільм ставить глядача в глухий кут. Будемо вважати, що ми ось так і спрацювали. 

С: У мене, наприклад, так було з кліпом «Патімейкер».

 

Багато обговорень, чому Сальто Назад заспівали українською. Наступний сингл також, наскільки я знаю, буде україномовний.

С: Вийшло так, що Таб дуже красиво звучить українською мовою. Нам так навіть більше подобається. Ми розуміли, що це може викликати якусь пост майданну патріотичну риторику. Мовляв, Сальто Назад підлаштувались під тренд. Цього зовсім не хотілось би. Я навіть радився з Ванею, чи впевнений він в правильності такого кроку. Але потім сам почув Таба – і мене занесло. Вперше українською він заспівав ще в пісні «Сонячна».

І: Це був експеримент, який сподобався не тільки нам, а і самому Табу. Він тоді ще здивувався, що ця мова набагато легша для проспівування. Вона мелодійніша. В російській багато кострубатих конструкцій з шиплячими та гаркаючими приголосними. Ну і до того ж, ми подумали, що це дивно: український гурт – а пісень українською в репертуарі немає. Я раніше навіть боявся українською тексти писати, але бажання постійно пробувати щось нове перемогло. З точки зору написання тексту це прикольний експіріенс. Плюс реально хочеться розвивати українську музику. В Україні на даний момент мало цікавих сучасних україномовних пісень. Могло б бути і більше. Але нічого – буде.

У бітмейкера групи, Сыра, вже готовий сольний ЕР. А решту часу з останнього реліза Сальто дарма не втрачали?   

  С: Мені залишилось звести один трек. Спочатку вийде кліп – а потім вже реліз. Я зіткнувся з такою думкою, що електронний трендовий музон потрібно випускати швидко, неможна його вихід відкладати, тому що матеріал дуже швидко морально старіє. Я писав альбом рік. Ще півроку лежав по лікарнях через травму хребта. І коли прийшла пора його зводити, зрозумів, що частина пісень звучить вже не так круто, як в той момент, коли я їх написав. Потрібно так: пишеш ну максимум півроку – і випускаєш. 

Т: Музика – як емоція. Варто відчути – і потрібно відразу її відпускати.

 І: Потрібно писати позачасову музику. Це найважчий, але найкращий розклад.

С: Що таке «позачасовий музон»? Це Джиммі Хендрікс, Ніна Сімон, Led Zeppelin. Ось на днях слухав старі треки «Цеппелінів» - і цілком сучасно все звучить. Або Ніну Сімон – вона і тоді звучала не так, як всі інші. Хто там був її сучасниками? Біллі Холідей разом з іншими джазовими дівами завжди категоризувались в одну групу. А Сімон – окремо, з властивою їй сумішшю джаза і класики. І досі звучить дуже свіжо.

І: Навіть Міхей сучасно звучить. А написаний його альбом 20 років тому. Тому що не прив’язувався до трендів. Робив, що вважав правильним. Думаю, до цього ми прийдемо. У нас зараз прослідковуються якісь трендові рішення, але мені здається, що чим музиканти доросліше – тим сміливіше вони від повістки віддаляються.

 С: Тут інше. Просто з урахуванням досвіду виходить робити краще. Це я на прикладі Сальто Назад помічаю.

 

А у Сальто є позачасові пісні?

І: Ось ту не знаю… Коли ми дещо допрацюємо «Сонячну», така у нас з’явиться. Може, не пущена досі «Тримати». Вона не трендова. Там біт, педи і вокал – але пронизує кожного, хто її чув.

 

Ваня, ти приділяв багато часу організаційній роботі Rookodilla. А про сольний альбом не думав?

І: У мене вже навіть є начерки пісень. Їх стає все більше і більше. Я наче і не ставлю за мету випустити сольний реліз – але пісні в мене накопичуються поступово. Подивимось, до чого це все приведе. Може, сольний ЕР. Може, синглом обмежусь. Зараз ми запустимось – і в мене з’явиться трохи часу відпочити і попрацювати над власним матеріалом.

 Т: Сальто Назад віддалилось від реггі, але я планую випустити сольний реггі альбом. Колись я дозрію. Я ж тільки цю музику і слухаю. Я ось сьогодні почув, як хтось із ямайських артистів в пісні назвав себе «Lord of war». І я нашифрував, що в реггі відчуваю себе як такий воїн добра.

 

Іван, наскільки знаю, головним джерелом прибутку в тебе є написання пісень на продаж. Якщо не секрет, можеш розказати, як ця система працює?

І: Потрібно дуже багато років цим займатись. Прокачувати себе. Напрацьовувати клієнтську базу. Вперше пісню на продаж я зробив років 10 тому. Здається, по ціні $100. Тоді це було маленьким додатковим заробітком. Потім трошки більше. Ще трохи більше. В якийсь момент я звільняюсь з радіо – і приходжу до того, що треба цей мій фріланс перетворювати в щось постійне і стабільно рентабельне. Я почав захоплюватись створенням підприємств. Прочитав немалу кількість книг по управлінню організаціями і створив свою. У неї немає назви, немає сайта, вона працює виключно завдяки сарафанному радіо. Одні артисти про неї розказують іншим. У мене є штат людей, яким я плачу зарплату. Це все вже набуло чималих обертів. Ми не тільки робимо пісні на продаж. Ми беремо на себе весь музичний цикл: зведення, мастеринг, тексти пісень, попередньо їх допрацювавши або просто знайшовши для них покупця. Часто пишуть «Допрацюйте вокальну партію». Або найпоширеніше: «допоможіть придумати приспів». Я поставив це на потік.

 

Ти говориш про сарафанне радіо. А як воно стартувало? Ти розсилки по артистам робив?

 

І: Раніше і розсилки робив. Зараз ми володіємо великою телефонною базою артистів. Це більш ефективно. Але ти ж розумієш, скільки така база збиралась. Не можна просто так дізнатись прямий телефонний номер, скажімо, Агутіна. Такі бази не дістати просто так. Поки такі люди тобі особисто не зателефонують – з ними не познайомитись. Зараз уже багато хто звертається за власною ініціативою.



Правда, що репери – це найпоширеніші сонграйтрери?

 І: Наскільки я знаю, так. Запитую час від часу, а хто автор тої чи іншої пісні. Тому написав Fame. Тій – Noize MC. Третьому – Міша Крупін.


Буває таке, що ось є пісня на руках, а ніхто її не купує – і ви думаєте: «А давайте ми її в репертуар Сальто Назад включимо»?

І: Ще жодного разу такого не було. Бувало навпаки. Коли пісня настільки класна, що просять її викупити. У Сыра так нещодавно було



Ти ще на стадії розробки розумієш, для Сальто вона чи на продаж?

 І: Звичайно. Я ж на продаж часто пишу для жінок-виконавець. У нас 90% клієнтів – жінки. 

Розкажіть, а скільки років Сальто Назад існує?

 С: Наш перший сингл «Риба» вийшов в 2012 році. Я з нього веду відлік. Ось восени нам виповниться 4 роки. Ми – молода група.

І: Зате з Сыром ми знайомі більше десяти років.


І не набридаєте один одному?

 С: Зараз бачимось рідко – тому і не набридаємо.

І: Був етап, коли набридали. Роки півтора тому відчувалась напружена ситуація, коли ми дороблювали другий альбом. Ми аж занадто один одного піднапрягли. Сыр казав, що вже не хоче нічого для Сальто писати. А ось час пройшов – і знову очі загорілись. У всіх були дивні періоди. А зараз ми наче заново зібрались. Жаль, що через нові обов’язки, які з’явились у кожного з нас, ми не можемо з ранку до ночі сидіти над Сальто. Особливо я не можу.


А ви сумуєте за тим часом?

С: Я – дуже. Мені подобався цей процес. Особливо, коли ми писали альбом «Дом». Кожного дня, йдучи зі студії, мені здавалось, що голова всередині кипить від ідей.

І: Так, ми перегнули з другим альбомом. Протягом трьох місяців кожного дня зустрічались на студії і по вісім годин працювали над ним. У нас була дошка з розкресленим графіком, де, що в якій пісні потрібно доробити. Був установлений дедлайн, все розплановано. В такій движусі є свої приколи. Але зараз ми мислимо синглами, працюємо точечно. За альбом ми засядемо, коли не буде відволікаючих грошових обмежень. Я розумію, що коли почнеться движ з концертами, потрібно буде видавати альбом. Зараз так всі групи роблять: спочатку сингли, приваблюють слухача, їдуть з концертами, дають альбом. Повторювати до безмежності. Протягом року ми плануємо випустити 4 сингла і екранізувати кожен із них. А потім – коли ми зрозуміємо, що наш альбом хочуть почути – засісти за нього. Хотів би як Дорн: зняти будинок на місяця 2-3, засісти там всією бандою і зробити новий реліз.


Питання, яким повинно закінчитись інтервю: альбом буде називатись «Син»?

І: У нас була ідея назвати його «Діти». У нас були б «Дерево», «Дім» і «Діти». Всі б альбоми починались на букву «д». Вийшла б трилогія «3D» ( сміється). Мені чимось слово «діти» (рос. дети) подобається: я хотів на альбомі зробити дві пісні, одну українською і одну російською. Одна б називалась по-українськи «Де ти», друга – по-російськи «Дети». Був би дуалізм в назвах. Розташувати б ще букви на обкладинці рівно віддалено одну від одної. У мене вже навіть є начерк на пісню «Дети», написаний роки півтора тому. Прикольний.

 

Інтерв’ю: Андрій Недашковський (The-Flow.ru)